Сьогодні сидячи на парі і спостерігаючи як моя одногрупниця пробує виміряти артеріальний тиск надівши на руку манжетку тонометра догори дригом я чомусь пригадав собі свою першу практику у лікарні....
Як зараз пам'ятаю які емоції відчувались перед відвідинами лікарні, всі думали "О, гастроентерологічне відділення, це круто, практика з терапії повинна бути цікавою". Наскільки сильним було розчарування коли нас, ціле стадо студентів, привели до отої лікарні: стіни всі в грибку, будівля лікарні не ремонтувалась років мабуть зі сто, а про палати краще промовчати. "Ну нічого, можливо хоч цікаво буде" - подумали ми і вирішили не робити передчасних висновків. І ось сидить наша група в коридорі, чекає викладача - чекає 20 хвилин, потім 30 хвилин, коли пройшла година нас нарешті впустили до кабінету. Вже після 15 хвилин знайомства з викладачем я зрозумів - практики не буде...не можу передати словами яке це було розчарування, як тут захочеться вчитись після цього?
Надія все ще не помирала, оскільки попереду було ще 2 практики - хірургія та педіатрія....з хірургією повезло - там ми ходили на операцію, перев'язки та взагалі багато чому навчились. А ось педіатрія була не набагато кращою за терапію - чого лише варта кімната де ми переодягались (якась незрозумілого призначення кладова яка не закривалась на замок і звідти постійно зникали речі).
Після цього всього я зміг зробити висновок - щоб мати хоч якусь практику потрібно шукати її самому, оскільки в університеті надіятись немає на що, в кращому разі будете мити підлогу і тягати меблі, в гіршому - вчитись ставити ін'єкції на кухонній губці)
Бажаю всім студентам у яких ще все це попереду - не надійтесь на те що вас чогось навчать, шукайте собі можливість додаткової практики - як от нічні чергування у приймальних відділеннях великих лікарень, там завжди раді студентам і ніколи не відмовлять у допомозі)
Як зараз пам'ятаю які емоції відчувались перед відвідинами лікарні, всі думали "О, гастроентерологічне відділення, це круто, практика з терапії повинна бути цікавою". Наскільки сильним було розчарування коли нас, ціле стадо студентів, привели до отої лікарні: стіни всі в грибку, будівля лікарні не ремонтувалась років мабуть зі сто, а про палати краще промовчати. "Ну нічого, можливо хоч цікаво буде" - подумали ми і вирішили не робити передчасних висновків. І ось сидить наша група в коридорі, чекає викладача - чекає 20 хвилин, потім 30 хвилин, коли пройшла година нас нарешті впустили до кабінету. Вже після 15 хвилин знайомства з викладачем я зрозумів - практики не буде...не можу передати словами яке це було розчарування, як тут захочеться вчитись після цього?
Надія все ще не помирала, оскільки попереду було ще 2 практики - хірургія та педіатрія....з хірургією повезло - там ми ходили на операцію, перев'язки та взагалі багато чому навчились. А ось педіатрія була не набагато кращою за терапію - чого лише варта кімната де ми переодягались (якась незрозумілого призначення кладова яка не закривалась на замок і звідти постійно зникали речі).
Після цього всього я зміг зробити висновок - щоб мати хоч якусь практику потрібно шукати її самому, оскільки в університеті надіятись немає на що, в кращому разі будете мити підлогу і тягати меблі, в гіршому - вчитись ставити ін'єкції на кухонній губці)
Бажаю всім студентам у яких ще все це попереду - не надійтесь на те що вас чогось навчать, шукайте собі можливість додаткової практики - як от нічні чергування у приймальних відділеннях великих лікарень, там завжди раді студентам і ніколи не відмовлять у допомозі)
0 коммент.:
Отправить комментарий